Інтерв`ю

Філіп САТКЛІФ,
актор (Велика Британія)

Наталія Шевченко: Що привело Вас в Україну?

Так сталося, що зараз я тут викладаю англійську. Але сподіваюся, що матиму змогу долучитися, у свій спосіб, і до мистецького життя.

- Як Вам ця вечірка?

Тут дуже гарно, просто захоплююче. Я ніколи не бував на такого типу вечірках. Ніде. Немає з чим порівняти. Це відчуття єдності, артистизму, що єднає всіх. Робити щось разом – це фантастично.

- А Вам траплялося щось десь бачити в Україні, що б Ви могли сказати – так, це, мабуть, і є українська культура? І чи можна це порівняти з сьогоднішньою вечіркою?

Переважно, я бував в Опері чи Національному театрі. Але це національні інституції, там багато формальних, показових речей. А тут є відчуття інтимності, затишності, люди такі, які вони є. Немає претензії, показу, люди розпружені, співають, розмовляють, роблять те, що хочуть.

- Чи стали якісь риси української вдачі для Вас зрозумілішими завдяки перебуванню тут, на цих Вечорницях?

Вражаючим є спів. Саме те, що люди можуть так співати разом, відразу… Тобто люди просто сідають разом і співають… Це відчуття єдності…

- А в Британії так співають? Чи пам’ятають національні пісні?

Ні. Мало хто знає народну музику. Молодь співає пісні з поп-культури, а не старі пісні. Національна культура зникла.

- Я б не сказала, що у вас вона зникла, просто перетворилася у інші форми. Ми співаємо, але чи є в тому якийсь сенс?

Ф.С.: (Сміється). Так. Коли ти співаєш в гурті, виникає відчуття гармонії, не тільки музичної, але й фізичної і духовної єдності. Коли ви співаєте так, як тут зараз,  – це унікально! І якщо ви не використаєте це, ви втратите найціннішу частину свого життя. Людську душу.


Наталія Шевченко, театрознавець, філолог

i